“Сходив до пробації: разочок відмітився, і все…”. Або міфи про пробаційний нагляд
Перебуваючи на пробації замість в’язниці засуджений не позбавляється особистого життя, але значну його частину проводить під контролем і у спілкуванні з працівником пробації.
Наталія наркозалежна з підліткового віку. Згодом почала продавати наркотичні речовини, аби розплатитись із боргами… Йдучи цією стежкою, жінка закономірно опинилась на лаві підсудних.
За вироком суду їй було присуджено 17 тисяч гривень штрафу. Але, де взяти кошти матері-одиначці без професії, роботи та постійнихого джерела доходу? Які були в неї варіанти? Повернутися до знайомого заробітку, торгуючи наркотиками, чи замкнути це коло в’язничною камерою.
Проте ця історія склалась по-іншому: апеляційний суд замінив штраф на 240 годин громадських робіт. Зараз Наталя вже 3 місяці на пробації. На питання: Чи тяжко? Чесно відповідає: “Так, дуже. Але мені допомагає трудотерапія. Працювати доводиться 5 днів на тиждень, з 9 до 13 години. Я мию підлогу, туалети, облаштовую територію одного з комунальних підприємств міста».
Перебування засудженого на пробації – не просто відмітка. Це тривала робота щодо зміні його життя і складається працівником пробації разом із засудженим. Він передбачає дотримання конкретних умов та виконання певних обов’язків під наглядом працівників уповноважених органів з питань пробації. Під час відбування покарання на пробації засуджений повинен не лише регулярно з’являтися в офіси пробації, а й має дотримуватись індивідуального плану роботи. Працівник пробації перевіряє його дотримання та виконання за місцем відбування громадських робіт, навчання, у сім’ї, на роботі. Спілкування відбувається не лише із засудженим, а і з його оточенням. Якщо виявляється, що засуджений не виконує покладені на нього обов’язки уповноважений орган з питань пробації вносить до суду клопотання про скасування пробаційного нагляду та заміну його на більш жорсткі санкції – в’язницю.
