16 днів проти насильства
17 грудня 1999 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства над жінками. Жінки в усьому світі стають жертвами згвалтувань та зазнають побутового насилля, до того ж, масштаби та справжня природа такого насильства нерідко приховані.
У цей же день розпочинається Міжнародна акція «16 днів проти насильства», яка була ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства у 1991 році.
Метою проведення акції «16 днів проти насильства» є привернення уваги громадськості до актуальної для українського суспільства проблеми подолання насильства в сім’ї, щодо жінок, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми, забезпечення рівних прав жінок і чоловіків. А також активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій до проблем насильства в сім’ї та захисту прав жінок.
Із 1991 року акцію «16 днів проти насильства» підтримують у 100 країнах світу, щоб збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства і створити соціальний простір, вільний від насильства. Україна приєдналася до акції «16 днів проти насильства» у 2001 році.
Через рік заходи та ініціативи акції, проголошеної другим Всеукраїнським конгресом жінок, пройшли вже у 20 регіонах України, об'єднали 75 всеукраїнських громадських організацій та широке коло представників державних структур. Подібна активність свідчить про актуальність проблеми подолання насильства в нашій державі.
Жінки по всьому світу стають жертвами згвалтувань та зазнають побутового насилля, до того ж, масштаби та істинна природа його нерідко приховані. Насилля – це не міф, а реальна проблема, від якої навіть сьогодні, у XXI сторіччі, потерпають жінки. Щороку близько 10000 українських жінок гине від домашнього насильства. У всьому світі від нього потерпає більше, ніж від пограбувань та в автомобільних катастрофах, разом узятих. Символом проти всіх форм насильства над жінками є біла стрічка.
15 листопада 2001 року в нашій країні був прийнятий Закон «Про попередження насильства в сім’ї». Але, на жаль, наші жінки досі потерпають від насильства вдома. Причому половина з постраждалих – від психологічного, майже 40% – від фізичного. Признатися у цьому своїм знайомим чи правоохоронцями вони готові не завжди, а допомоги потребують якнайшвидше.
Попри повномасштабну війну, розпочату РФ на території України 24 лютого 2022 року, проблема домашнього насильства не стає менш важливою. Війна, як і будь-яка екстремальна ситуація, лише загострює проблеми людей, які були й до цього. Зокрема, це стосується і насильства в сім’ях. Домашнє насильство під час війни – це поширене явище, яке стає ще більш небезпечним, ніж у мирний час. Людям, які зазнали такого насильства зараз, складніше знайти вихід – вони часто обмежені у пересуванні, їм немає в кого попросити про допомогу, вони ще більше залежать від кривдників фізично й матеріально.
Отже, під час війни захист потерпілих від домашнього насильства в Україні набув ще більшого значення. І робота в цьому напрямку значно посилюється у зв’язку з тим, що 1 листопада 2022 року для України набула чинності Стамбульська конвенція. Відповідно до неї, постраждалим особам забезпечується якнайкращий захист і підтримка, сприяння їх фізичному, психологічному та соціальному відновленню. Ця угода передбачає захист жінок від усіх форм насильства та дискримінації, рівність між жінками й чоловіками, політику та заходи для захисту всіх жертв насильства й надання їм допомоги.
У країні працюють центри допомоги жертвам домашнього насильства, проте, варто нагадати, що допомагають тим, хто просить про допомогу!
За даними ООН, у зв’язку з пандемією коронавірусу у світі домашнє насильство збільшилося вдвічі. Карантинні заходи, спричинені COVID-19 збільшують фізичне, психологічне та економічне навантаження на жінок! У всьому світі жінки складають 70% працівників сфери охорони здоров’я та сектору соціальних послуг і виконують втричі більше неоплачуваної домашньої роботи та догляду за дітьми ніж чоловіки.
Домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Домашнє насильство означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні. (ст.3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами)
Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному та психічному здоров’ю.
Законодавство України у сфері протидії домашньому насильству закріплює чотири форми такого насильства: фізичне, сексуальне, психологічне, економічне.
Прояви фізичного насильства
• ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання;
• незаконне позбавлення волі; нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень;
• залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані тощо.
Прояви сексуального насильства
• примус до статевого контакту, в тому числі з іншою особою;
• вчинення дій сексуального характеру у присутності дитини або стосовно дитини незалежно від її згоди;
• примус до небажаних форм статевих контактів тощо.
Прояви економічного насильства
• позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними;
• залишення без догляду або піклування;
• перешкоджання в отриманні лікування чи реабілітації;
• заборона працювати (навчатися) або примушування до праці тощо.
Прояви психологічного насильства
• словесні образи, погрози;
• приниження, переслідування, залякування;
Законом встановлено, що до кривдника (особи що вчинила домашнє насильство у будь-якій формі) суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству може бути встановлено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству. До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:
1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника (виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України);
2) обмежувальний припис стосовно кривдника (видається судом);
3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи (здійснюється уповноваженими підрозділами органу Національної поліції України);
4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників (відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування).
У ситуації домашнього насильства найчастіше страждають діти, оскільки, відповідно до Сімейного кодексу України, батько і мати мають рівні права щодо спілкування з дітьми, побачення з ними та проживання. Тому якщо насильство в сім’ї відбувалося у присутності дітей, внаслідок чого діти мають психологічні травми, ви маєте право не давати кривдникові бачитися та спілкуватися з дітьми, поки рішенням суду не буде визначеного способу участі батька у вихованні дітей та призначено дні, години та визначено умови побачень. Відповідно до статті 159 Сімейного кодексу України, суд має право вирішити, що побачення з дітьми може відбуватися лише в присутності третіх осіб, зокрема психолога, соціального працівника тощо. Якщо хочете захистити себе та дитину, то вам необхідно повідомляти про факти насильства щодо себе та дитини, оскільки надалі під час вирішення вищезазначених питань суд це враховує.
Ваші кроки у разі домашнього насильства, щоб захистити себе та дітей:
1. Знайдіть безпечне місце у приміщенні та визначте, як можна швидко вийти з будинку.
2. Знайдіть адресу одного чи декількох місць, де можна залишитися на ніч у разі необхідності, та продумайте маршрут, як швидко потрапити туди в будь-який час, запам’ятайте їхні контакти (це може бути домівка друзів чи один із притулків для постраждалих).
3. Спілкуйтеся з друзями та родичами, яким довіряєте, і розкажіть їм про свою ситуацію.
4. Тримайте постійний контакт із довіреною особою, щоб вона / він знали, де ви перебуваєте і чи все у вас гаразд.
5. Сховайте в таємному місці оригінали або копії важливих документів, певну суму грошей, телефон із сім-картою, записані номери важливих телефонів та адреси, одяг та ліки для себе та дітей.
6. Майте складеною «тривожну» сумку із речами першої необхідності.
7. Не залишайте інформацію, яка допоможе кривднику знайти вас.
8. Попередьте сусідів або близьких про можливу небезпеку та попросіть їх якнайшвидше звернутися до поліції у разі необхідності.
9. Знайдіть безпечне місце у приміщенні та визначте, як можна швидко вийти з будинку.
У ситуації домашнього насильства головне – не мовчати!
Особи, які постраждали від домашнього та гендерного насильства, можуть звернутися за допомогою до спеціалістів Корнинської сільської ради за адресою: с. Корнин, вул. Центральна, 41б, телефон: 20-51-47 або 20-53-32.
Графік роботи: понеділок – четвер: з 8.00 до 17.00 п’ятниця: з 8.00 до 16.00, обідня перерва: з 13.00 до 14.00
Ви можете отримати психологічну та правову консультацію за телефонами всеукраїнських «гарячих» ліній:
15-47 – Цілодобова Урядова «гаряча лінія» для осіб, які страждають від домашнього насильства.
Дзвінки є безкоштовними зі стаціонарних та мобільних телефонів, анонімними й конфіденційними.
Також працює гаряча лінія громадської організації La Strada 0(800)500-335(зі стаціонарних телефонів) або 116-123 (короткий номер з мобільного) у будні з 10-00 до 18-00 – Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації. Дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України.
Якщо ситуація критична:
Знайдіть безпечне місце та зателефонуйте до поліції за номером 102!
